Лист 7. Полегшення

Вкотре переконуюся, найкращим вказівником до дій чи бездіяльності є наше власне серце, наші почуття і думки. Надзвичайно важливо мати друзів з котрими можна порадитись (повністю довірившись та відкрившись). Однак, остаточне рішення ми завжди повинні приймати самостійно. Зрештою, життя наше! Тож усі синці й "поцілунки" повинні бути результатом власних дій та рішень. В іншому випадку живемо чужим розумом. І який тоді сенс бути? Гадаю, ти погодишся зі мною. Зрештою...я не залишила тобі вибору:) 

За кожним нашим вчинком, прийнятим рішенням, зробленим кроком слідує наслідок. Наслідком мого сьогоднішнього рішення є вгамування нервів та ошалілих емоцій. А ще - усвідомлення того, що замість обдумування безконечних варіантів з різними "якщо", - можна зробити крок й зіткнутися з реальним наслідком (одним), а не мучитись від сотень примарливих страхітливих "а раптом". Повчальний четве. День, що подарував мені полегшення. 

Гадаю, ти б пишався моєю рішучістю (яких нервів вона мені вартувала! і не лише мені...друзям теж дісталося)... Ймовірніше, ти посміявся б із дурного дівчиська...

Та якою б не була твоя реакція...

Щодо мене...жодних сумнівів - сьогодні я засну швидко й міцно :)

Чого й тобі бажаю, рідний.