Лист 6. Будні львівської самітниці

Тобі, мабуть, знайоме відчуття, коли шалено хочеться побачити людину. Нічого особливого, усього лиш випадково перестріти на вулиці, чи зіткнутись на автобусній зупинці. Сьогодні мені було б достатньо побачити його на іншому боці вулиці. Дивно, я сама прийняла рішення не бачитись зі своїм ... другом...з яким тепер прагну випадково зустрітись. Може рішення припиннити спілкування було передчасним, чи не достатньо обдуманим? А може я усього лиш середньостатистична дурепа котрій забракло яскравих емоцій. Як гадаєш? А й справді, нудьга - корінь усього зла. Схоже, що варіант з дурепою найбільш ймовірний.

Та знаєш, цей день навряд можна зарахувати до нудних. 

Після роботи я зустрілася з подругою, котру не бачила від середини вересня. Ми сходили на фільм "Поводир". Якщо тобі ще не випадало подивитися це творіння українського кіноматографу - неодмінно сходи. Фільм вартий затраченого часу. Є стрічки, які хочеться обговорити, переказувати...а є такі, як "Поводир", - ти її подивився й усі ті думки, емоції та сльози, що вона викликала залишились в тобі. Палаючи болем, тугою й питанням  - "за що один народ повинен пережити стільки відчаю, й пролити ріки крові?" Такі фільми треба просто побачити, переказувати нічого.

Тому, як ти розумієш, вечір не був змарнованим. Опісля кінотеатру вирушили в піцерію, де й провели за розмовами й плітками дві години. Я хочу скзати, що буде лукавством звинуватити в усьому банальну нудьгу. Проблемою є не нудьга, а туга.

Скажи, як мені виправдати себе перед своєю ж совістю, впертістю й (нікуди діватись) гордістю? Як пояснити, чому стоячи на зупинці я пильнувала не тролейбус, а очікувала що він вийде з-за рогу будинку.

Я така розчарована в собі. Ох, якби ж ти тільки знав наскільки сильно я розчарована, засмучена й ... здивована такою потребою його присутності в моїх вечорах. Будучи впевненою в своїй незалежності від почуттів до цієї людини я стояла... й наче дива чекала щоб він пройшов з протилежного боку вулиці. Саму себе хочеться стукнути й заліпити по писку ляпаса. Огидне відчуття. 

Не знаю, можливо емоційний фільм спричинив до такого душевного спалаху...або...варіант з "дурепою" залишається актуальним.

Що тут ще можна сказати - відновлюю гарячкові пошуки позитиву. А для початку... Чашка чаю й міцний сон здатні творити неймовірні метаморфози з вразливою дівочою психікою (побутує така думка).

Дякую, рідний, що вкотре вислухав сльозливі скарги львівської самітниці. Бережи себе.