Лист 1. Дозвольте познайомитись або Тихе "привіт"

В нас уже зовсім зима за вікном - холодно й сіро. Сподіваюся, тобі зараз затишно й комфортно, бо мені - так. Я зручно вмостилась біля ПК закутавшись в теплий сірий коцик (мій улюблений). З таким "оснащенням" жодні морози не страшні:)

Сьогодні я піддалась меланхолії. Мабуть, мої внутрішні оборонні механізми ослабли і я програла в змаганні за оптимізм. Ти знаєш, останнім часом я докладала чимало зусиль аби залишатися на позитиві, аби журбинки не заполонили моїх днів.

Та я не хочу в першому ж листі засипати тебе жалями й скаргами. 

Моя мета - усього лиш привітатись і сказати, що де б ти не був, ким би ти не був пам'ятай - ти для мене важливий. Ймовірно ми ніколи з тобою не зустрінемочь, чи зустрінемось не скоро. Та це не важливо адже я пам'ятаю про тебе й підтримую в усіх твоїх радостях і негараздах (чомусь зумисне не хочу вживати слова "горе", "лихо"). Будь ласкавим і не забувай, що ти не сам. У тебе є друг, котрий хоч і казна де, та все ж поруч.

Знаю все це звучить якось дивно й містично. Однак, частково так і є. Я відчуваю, що в світі є Ти - дуже важлива й ... рідна мені людина. І хоч ми ще не знайомі, а може недостатньо знайомі:) мені так бракує спілкування з тобою. Тому найоптимальніше - писатиму тобі листи, які найвірогідніше ніколи не дійтуть до адресата... Хоча... в житті завжди є місце для дива. І що важливіше - для віри в це диво:) Тим більше напередодні новорічно-різдв'яних свят.

Тому, вітаю мій незнайомий та рідний, далекий і такий важливий... мій любий друже!